Книжка «У пошуках чуйності. Жіночий шлях до себе» — це поетична розповідь про трьох героїнь, чиї голоси чує кожна жінка у своєму внутрішньому діалозі. Ці персонажки — продукт традиційного виховання як у сім’ях, так і в установах опіки. Науково доведено, що хлопчиків і дівчаток ростять по-різному, до них висувають різні очікування та вимоги. Традиційно вихована дівчинка, нині доросла жінка, з пелюшок знає, що «гнів красі шкодить», що треба бути лагідною, ввічливою і чемною, не тупотіти ногами, мужньо зносити приниження і знати своє місце в черзі. Водночас вона зіткнулася з високими моральними стандартами й надмірними очікуваннями щодо виконання своїх обов’язків — як сімейних (чоловік, діти, ідеальний дім), так і професійних (хороша робота, яка водночас не має бути пріоритетнішою за сімейний добробут). А ще є обов’язок добре виглядати, улягаючи естетичним очікуванням суспільства. А ще — відсутність права на помилку.

Тиск, який чинять на жінок із раннього віку, змушує їх звикати підлаштовуватися, вимагати від себе більшого, ніж від інших, жертвувати своїм благополуччям і комфортом, відмовляючись від задоволення власних потреб. Наталія де Барбаро виділяє ці три тенденції і дає їм жіночі імена: Покірна, Снігова Королева і Мучениця.

Книжка стала одним із найуспішніших бестселерів на польському ринку за останні роки. Перший наклад було видано в лютому 2021 року. Дотепер «У пошуках чуйності» додруковували понад 30 разів, а загальна кількість проданих примірників переважила 570 тисяч.

Права на видання книжки було продано до Бразилії, Болгарії, Хорватії, Чехії, Іспанії, Литви, Словаччини, Португалії та Німеччини.

Наталія де Барбаро — психологиня, коучиня, публіцистка і поетеса. Протягом багатьох років працює на семінарах та індивідуально з жінками, що приходять до неї, втомившись грати ролі, до яких їх змушує суворий, патріархальний світ. Її оригінальний семінар «Власна кімната» став поворотною точкою для багатьох жінок, після якої вони почали займатися саморозвитком і змінили своє життя.

Донька видатного польського психіатра, відомого сімейного терапевта, дослідника й автора академічних підручників, Наталія де Барбаро мала можливість із раннього віку навчатися у найвідоміших психологів, психіатрів і терапевтів сучасності.

Ще зі студентських років вона знайомиться з ідеями та тенденціями сучасної психології, студіює наукову літературу та інтенсивно накопичує власний професійний досвід. Тож її тексти, колонки та книга спираються на ґрунтовні психологічні знання. А окрім того, Наталія де Барбаро має неабияку мовну чутливість, оптику поета і здатність відчитувати сенс у буденних подіях. Вона пише гостро, відштовхуючись від простих спостережень, підслуханих висловлювань і крихт повсякденного життя. Літературознавиця і любителька американських серіалів, Наталія де Барбаро ілюструє багато своїх тез прикладами і метафорами, зрозумілими для аудиторії західної культури. Її історії зворушливі, смішні і часто дивують влучністю порівнянь та універсальністю ідей.

Як публіцистка Наталія де Барбаро співпрацює з найавторитетнішими журналами та газетами на польському видавничому ринку. Зокрема пише колонки для видання «Wysokie Obcasy», феміністичного щотижневого додатку до найбільшої щоденної газети Польщі, а також пише для «Tygodnik Powszechny» (журнал для ліберальних католиків) та психологічного щомісячника «Charaktery».

Я знаю тебе, Чемна Дівчинко. Я знаю, що ти створена зі страху. Покірна з’являється в мені, коли я бачу підняту брову директора на тренінгу для адміністраторів. Коли в голосі мого сина чи чоловіка з’являється роздратування, а я відчуваю, як у животі наростає напруга. Коли я вагаюся, чи прийняти запрошення на якусь бесіду, хоч знаю, що інші, хто буде на ній, не вагатимуться. Вона в мені, коли під час розмови я автоматично думаю про чужий дискомфорт, беру його до уваги і докладаю зусиль, щоб мій співрозмовник почувався добре, забуваючи перевірити, як я сама при цьому почуватимусь, чи є у мене для цього сили і чого це мені коштуватиме. Вона в мені, коли я вмикаю дружелюбність, поступливість, коли питаю: «Ще салату?», щоб змінити тему, бо боюся, що між тими, хто сидить за столом, виникне конфлікт. Покірна була в мені, коли я — як, мабуть, і кожна дівчина в Польщі — проживала свою версію #metoo. Коли сьогодні, як доросла жінка, я не реагую, коли чужий фацет каже мені «кицю». Коли замість того, щоб сказати «від’їбись», я тихим голосом кажу: «Дуже перепрошую, сподіваюсь, для вас не буде проблемою, якщо я попрошу відсунутися на два-три міліметри?». Коли я пишу ці слова, то починаю сумніватися в собі й хочу перестати, бо не знаю, чи хтось це взагалі прочитає. Покірна тримає ноги разом, руки на ковдрі, перевіряє, чи не пішла стрілка на її колготах і, про всяк випадок, має з собою другу пару. Ложка, ніж, виделка. Виконує команди без буркотіння. Її голос — як фоновий шум: не шуми, жінко, не заважай іншим у їхніх серйозних справах. Покірна нікому не завдає зайвих клопотів своїм існуванням. Вона йде на кухню, коли чоловіки обговорюють серйозні справи, навшпиньки заходить до конференц-залу, її губи складаються у беззвучне «вибачте», вона сідає під стіною, робить жест «ні, не турбуйтеся, не хвилюйтеся за мене», коли хтось показує їй на місце за столом. Кому вона скоряється?

Нонфікшн

Видавництво: Creative Women Publishing

Мова: Українська (переклад з польської: Галина Крук)

Рік видання: 2025

Кількість сторінок: 264

Графічне оформлення, верстка: Ельжбета Вастковська

Дизайн обкладинки: Павло Панчакевич / PANCZAKIEWICZ ART.DESIGN

Фото авторки на обкладинці: Тетяна Ячира

Колажі: Анета Клейновська 

Для колажів використовували графіку з таких сайтів: flickr.com, freepik.com, rawpixel.com,stock.adobe.com, 123RF / GettyImages (с. 37, центр), Карл Саттон/ GettyImages (с. 17, центр).

Арт-дирекшн: Галя Вергелес

Наклад: 1000

ISBN:  978-617-95391-5-2